По преданию, в IX веке эта икона Божией Матери находилась в доме одной благочестивой вдовы, жившей около города Никеи. К ней пришли императорские соглядатаи и предложили ей откупиться или отдать им икону для уничтожения. Вдова попросила воинов подождать до утра, чтобы собрать требуемые деньги, а когда они ушли, понесла икону к морю и опустила ее с молитвой в море, понимая, что откупиться невозможно. И тогда совершилось чудо - икона не утонула, а встала на ребро и понеслась по волнам. Сын вдовы ушел от преследований на Афонскую гору, где стал монахом Иверского монастыря. Он рассказал инокам о чудотворной иконе, бывшей у них в доме и о том, как она спаслась от иконоборцев.

Этот рассказ стал священным преданием монастыря. Почти через двести лет афонские иноки увидели в море огненный столб, который поднимался над иконой Божией Матери. Ночью монах Иверского монастыря старец Гавриил увидел во сне Божию Матерь, которая велела ему идти по воде и взять икону в монастырь. Три дня и три ночи братия молилась перед чудесно явившейся иконой, а потом поместили ее в соборной церкви, но утром обнаружили икону на стене, над монастырскими воротами. Несколько раз икону переносили обратно в церковь, и она каждый раз возвращалась на ворота. Снова старец Гавриил во сне узнал волю Богородицы: "Я не желаю быть охраняема вами, а хочу быть вашей Хранительницей не только в настоящей жизни, но и в будущей..." Тогда монахи построили надвратный храм во имя Божией Матери и поместили в него чудотворный образ, который стал называться Иверской иконой Божией Матери Портатиссы (по-гречески -"Вратарница").

Иверская икона прославилась многими чудесами: она оберегала монастырь от врагов, около нее исцелялись больные, по молитвам иноков перед ней житница обители наполнялась мукой в неурожайные годы...

У червні 2007 року перед службою одна із прихожанок помітила на порозі храму преподобної святої Параскеви Сербської загорнутий у газету згорток. Це була ікона «Всіх святих» - єдина вціліла із сплюндрованого у 1947 році храму. Поряд записка: «Ця ікона знаходилася у нашому будинку багато літ. Її приніс батько у 1947 році. Ікона ніби жива. Коли була весела, квіточки на ній ставали рожеві, коли сумна, - тьмяніли. Але останні три роки на іконі виступають пахучі краплі, які пахнуть все сильніше. Тож краще повернути ікону туди, де вона була – у церкву».

З того часу ікона «Всіх Святих» є духовною святинею кіровського храму. У тому, що вона чудотворна, прихожани змогли переконатися трохи згодом.

Біля цілющої кринички «семи джерел» перед мироточивою іконою отець Віталій відслужив водо святний молебень, прохаючи у Бога дощу. Наступного дня над селом пройшов дощик, а за місяць до цього з неба не впало ні краплі. Ця подія стала своєрідним знаком Божого чуда. Щедрість Господня зійшла благодаттю на храм, показуючи живу присутність Духа Святого.

Одного разу прихожани помітили, що на мироточивій іконі «Всіх Святих» з’явився чудесний нерукотворний образ Христа Спасителя. Особливо виразно зображення Ісуса видно на фотографії ікони. Воно чітко проступає на іконі і на фото сприймається, як основне. І найцікавіше, що нерукотворний образ з’явився не на склі, а на самій іконі, що знаходиться у дерев’яній рамі під склом. Кіот ікони прикрашають золоті і срібні кільця й ланцюжки. Люди жертвують прикраси, дякуючи їй за допомогу і підтримку.

Незабаром у церкві замироточила ікона Спасителя. Це сталося на Маковея 14 серпня 2007 року під час служби. Як свідчить корінна жителька Кіровки, прихожанка храму святої преподобної Параскеви Сербської Ольга Назарівна Навроцька, ікона на хресті просіяла а потім замироточила. Спочатку мироточіння ніхто не помітив, лиш коли під іконою на підлозі побачили краплі і спробували з’ясувати їхнє походження, зрозуміли, що мають справу з миро.

Мироточиву ікону Спасителя помістили в кіот поруч з іконою «Всіх Святих». Сталось ще одне чудо - на внутрішній частині скла ікони з дрібнесеньких крапельок миро з’явився нерукотворний образ Пресвятої Богородиці.

Третє чудо сталося восени - заплакала Іверська ікона Божої Матері, придбана прихожанами у магазині Браїловського жіночого монастиря під Вінницею. Незабаром сльози змінилися крапельками благоухаючого миро.

Як зазначає настоятель храму отець Віталій, всі три мироточиві ікони паломники вважають чудотворними. Про це свідчать золоті і срібні прикраси в Кіотах цих святинь, які, як дар, жертвують прихожани в знак зцілення або отримання іншої допомоги по молитвам Ісуса, Пресвятої Богородиці та всіх святих.

Щосуботи і неділі у храмі відбувається богослужіння перед чудотворними мироточивими іконами. З великим трепетом та шаною до святині настоятель храму піднімає святі ікони, щоб зібрати благоухаюче миро. В цей час ікони тримають люди в своїх руках, вони ще і ще переконуються в тому, що ці святині є нерукотворними. Вату, на якій лежать ікони, священик акуратно віджимає, щоб зібрати частиці святого миро. Цими каплями люди помазуються, а ваточку обережно по частицях роздають людям – як поміч на подолання душевних і тілесних хвороб та немочей духу.

ВИННИЦА.info